07 листопада 2013 року в Маломартинківській загальноосвітній школі І ступеня проведено загальношкільні батьківські збори  на тему « ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ ФОРМУЙТЕ З ДИТИНСТВА»

1.  Що таке гідність?

2. Засоби формування гідності дитини в умовах сім'ї.

3.  Позиція дорослих у формуванні людської гідності дитини.

Кожна людина часто потрапляє в ситуацію, коли необхідно зроби­ти моральний вибір: піти на компроміс чи проявити принциповість, мовчки стерпіти образу або рішуче встати на захист своєї честі, взяти важку ношу на себе чи перекласти її на плечі товариша. Про людину, яка в даній ситуації прийме правильне рішення з точки зору громадян­ської моралі, кажуть, що це людина з високим почуттям людської гід­ності.

Що таке людська гідність? Це ніжне почуття, яке наділене величез­ною животворною силою і, будучи важливим внутрішнім стимулом духовного і морального розвитку особистості, спрямовує і регулює її поведінку.

З гідністю людина не народжується. її потрібно розвивати з дитин­ства, стверджувати і захищати. Формування почуття власної гідності відбувається у процесі самопізнання і оцінної діяльності дитини, в її спілкуванні з іншими людьми, а також у результаті виховання і само­виховання. Поступово пізнаючи себе, школяр виявляє сильні і слабкі сторони своєї особистості, порівнює власні уявлення про себе з оцін­ними судженнями оточуючих. На цій основі складається його самоо­цінка, яка визначає характер прояву почуття гідності.

Якщо самооцінка адекватна, тобто співпадає з тим, якою дитина є насправді, почуття власної гідності виражається в таких якостях особистості, як самокритичність і чесність, порядність і справедливість. Якщо самооцінка малюка завищена, то почуття власної гідності часто переростає в пихатість, зарозумілість. Занижена самооцінка породжує зневіру у свої сили і можливості, схильність до пристосування і врешті-решт може призвести до втрати людської гідності.

Деформація ставлення до себе, до своєї гідності в багатьох випад­ках зумовлюється помилками сімейного виховання. Це трапляється тоді, коли дитину надмірно захвалюють, створюють ілюзію непере­вершеності, або, навпаки, постійно докоряють, сварять, підкреслюючи її недоліки.

Щоб виховати у малюка адекватне усвідомлення власної гідності, батькам потрібно послідовно і тактовно сприяти формуванню об'єк­тивної самооцінки, розвивати з молодшого шкільного віку потребу в самовихованні. Учень під керівництвом батьків повинен твердо засвої­ти незаперечну істину: людина, яка цінує власну гідність, не дозволить собі принизити гідність іншого і незмінно керуватиметься цим прин­ципом у взаємовідносинах з людьми.

Нерідко трапляються сім’ї, де принижують дитину, нехтують її ін­тересами і переживаннями, вживають у спілкуванні образливі слова. Батькам необхідно пам'ятати, що вони мають справу з безмежно дові­рливим і вразливим дитячим серцем, яке дуже боляче реагує на всі не­справедливості дорослих, і тільки надзвичайна обережність та обдума­ність виховних дій сприятиме усвідомленню дітьми цінності своєї осо­бистості.

                      Поради батькам              

• Якщо дитина зростає в атмосферi критики, вона вчиться засуджувати.

• Якщо дитина зростає в атмосферi ворожнечi, вона вчиться боротися.

• Якщо над дитиною глумляться, вона стає соромливою.

• Якщо дитина живе в страху, вона стає боязкою.

• Якщо дитину постійно соромлять, вона звикає почуватися винною.

• Якщо дитина зростає в толерантному середовищi, вона вчиться бути терплячою.

• Якщо дитину пiдбадьорюють, вона вчиться впевненостi.

• Якщо дитина зростає в атмосферi прийняття, вона вчиться любовi.

• Якщо дитина зростає в атмосферi похвали, вона вчиться любити саму себе.